Бурим артезіанські свердловини для питної води. На глибину до 200 метрів.

Артезіанська свердловина — бурова свердловина, яку пробурено для експлуатації підземних вод, причому вода якої піднімається від водоносного горизонту під природним тиском.

аку свердловину можна пробурити в водоносний шар, оточений водонепроникними шарами згори і знизу. Якщо покрівля водоносного шару (горішня зони насичення водою) в цьому водоносному обрії перебуває над рівнем основи свердловини, гідростатичний тиск змусить воду підніматися до поверхні.

Артезіанська свердловина устаткована для забирання артезіанських вод. Кожна артезіанська свердловина в зоні водоносного горизонту має водоприймальну частину, яка в рихлих породах обладнується сітчастим фільтром, трубчасту водопровідну частину та оголовок на поверхні, через який вода надходить для практичного використання (мал.). В УРСР артезіанські свердловини використовувалися як один із засобів водопостачання міст, пром. підприємств, колгоспів та радгоспів. Особливо вони поширені в степових районах республіки.

Артезіанські водоносні горизонти залягають між двома водотривкими шарами і надійно захищені від поверхневого забруднення. На відміну від ґрунтових вод вони часто мають віддалену область живлення — за декілька кілометрів і навіть за десятки й сотні кілометрів. Під час вскриття свердловиною рівень артезіанської води завжди встановлюється значно вище водотривкої покрівлі водоносного горизонту, а іноді артезіанська вода сама виливається зі свердловини (фонтанує).

Артезіанські свердловини названо за назвою історичної області у Франції Артуа, де вперше спостерігався цей феномен.